Слухай, я хочу жити, час від часу тримаючи тебе за руку, ну просто жити, якийсь тривалий проміжок часу, ловити відблиски неба в твоїх очах і тертись носом до твого плеча. Жити так, щоб не хотілося вбити чи позбутися тебе, коли пройде декілька місяців чи років, щоб ти був опорою, а не зашморгом, щоб мені хотілося змінювати світ для тебе, робити твоє життя яскравим, щоб хотілося повертатися, а не втікати. Не хочу, щоб ти вмирав від нетерпіння щоразу, коли я довго збираюся, рано встаю чи перетягую вночі добрий шмат ковдри. Я не особлива, не самодостатня і далеко не найкраща.
Одного разу я задумалася, навіщо двоє людей одружуються, щоб псувати один одному життя.
З щоденника Марти Дропи
Немає коментарів:
Дописати коментар