Думка поїхати на Боржаву було цілком очікуваною. Ми просто скучили, хотілось нам того снігу, того маштабу, того морозу. Незважаючи на прогнози погоди, і ніби ж бачила що хмарно з проясненням, але до останнього вірила що буде більше прояснення і зовсім мало хмар, а сніг не сліпитиме безжалісно очі та не сіктиме обличчя. І навіть коли прокинулась під гул вітру, оглянула замерзлий тент, до кінця вірила сьогодні буде сонячно, і що насправді ти просто чуєш якісь акустичні вибрики. Висунувши голову з намету Мирко розвіяв останню надію, поснідавши ми почали планувати план відступу.
Весело буває коли намагаєшся спакувати громіздкий зимовий спальник, скласти наплічник і то все в малогабаритному наметі і щоб тільки не зачепити тент з якого безжалісно капає. Потім взуваєш прохолодні черевики, замерзлими руками вдягаєш бахіли, закутавши всі частини свого тіла вилазиш назовні і тут одразу отримуєш моцний поштовх вітру з снігом.. ось тобі «Доброго ранку».
Вже в дома, в теплі і з чашкою м’ятного чаю, розповідаєш своїм про вихідні, і тебе здивовано питають, і хіба не можна було поїсти мандарин у Львові, ти з посмішкою відповідаєш, що там вони набагато смачніші.
Бррр...повіяло холодом :)
ВідповістиВидалитиІноді буває важко пояснити людям, чого тебе так тягне в гори.. Розповідаєш про красу, чисте повітря, близькість природи, якісь первозданні відчуття... а на тебе дивляться нерозуміючими очима з легким натяком співчуття :)
ВідповістиВидалитигори-це сила!
ВідповістиВидалити))) там просто добре
ВідповістиВидалити