Був день несхожий на інший, день коли світило палюче сонце , на 1 кв.м землі можна було побачити безліч різноманітних квітів.. незабудки, ромашки, маки і ще купа інших назв яких незнаю... і це все вище 2000 м., день коли непотрібно було кудись спішити, перейматись за добре затянуті кішки, страховку, напарника... просто йти вгору так як тобі добре, милуватись льодовиками які ніби так близько, але їхній холод тебе не освіжає, це був мій передостанній день в Північній Осетії. Пам’ятаю дивне селище, ті гігантські солодкі суниці, той серпантин, я дивилась в сторону Уілпати і раділа за кожного хто готувався до сходження…ммм яка аж погода тоді була, мабуть найкраща за всі що ми тут бачили.
Адай-Хох (4408) і Уілпата (4648)
рожево-пухнаста небелиця)))
Ми прямували до безіменної гори яка має десь близько 3000 м, всіяною квітами і без клаптика снігу, з гори де відкривається уся панорама Цея, і де хотілось заглянути по ту сторону хребта.
На вершині знаходиться вишка Мегафона, там є невеликий будинок в якому працює Казбек і живе кішка Слава. Казбек - осетин, працює тут більше року разом з своїм напарником, чергуються здається кожні 2 тижні. Він зустрів нас з великою радістю, щиро запросив до хати, поставив чайник, нам якось і не хотілось відмовлятись від гостювання тож ми швидко накрили стіл і почали знайомитись. Пригадую всю дорогу жалкувала що не купила пива чи соку, але Казбек здавалося б прочитав мої думки і витягнув з холодильника осетинського пива… ну що тут скажеш... вони було дуже смачне. Гості в нього бувають нечасто, радий кожному, розповідав які суворі тут зими, про життя простих людей в Північній Осетії, про їхню культуру яка з кожним роком все більше забувається, про корупцію і до болю знайомі нам речі… Почались розмови, які мені не хотілось слухати,тож я взяла бінокль і пішла гуляти.
Казбек і Діма
Слава
WC на 3000 м
З вершини чудові краєвиди, Цейський льодовик, Пік Шульгіна, ось ту Адай-Хох, Уліпата (4648 м) По ту сторону видніються скелясті гори, які мені нагадали рідний Крим.
Там було дуже затишно....свобода, момент, відчуття, ти тут за тисячі кілометрів від дому, тут зовсім інше життя і ще мить, якась мить і все зміниться, але спогади будуть з тобою на завжди.
фото dzvonkovskyj
фото dzvonkovskyj
Гарні місця, і фото гарні..
ВідповістиВидалитивах! :)
ВідповістиВидалитиоймама
ВідповістиВидалитиА коли треба їхати в Осетію, щоб таку красу застати?
ВідповістиВидалитиа
І ще питання: напишіть, будь ласкааа, де така краса знаходиться? Щоб я знала, куди їхати :)
ВідповістиВидалитив нас були альпзбори клубу Екстрем з 16 липня по 10 серпня у Цейському районі. Ось сайт, можливо знайдеш там щось цікаве http://www.tsey.ru/. Загалом якщо не брати до уваги альпмаршрути, багато місцевих людей їдуть туди просто відпочити, ягоди,святилище,одноденні мандрівки до льодовика, тощо.
ВідповістиВидалитигори - нямням :)
ВідповістиВидалитити мене надихнула) я свою подорож теж викладу)))
ВідповістиВидалитикраса!
ВідповістиВидалитидякую) це був дуже гарний день
ВідповістиВидалитидякую))) якщо чесно саме ви мені нагадали про цей день. Я коли читала про ваш переїзд у Збараж, с-ки теплих емоції, зразу з пам'яті визирнула ось ця мандрівна, день коли було дуже затишно.
ВідповістиВидалитисправді неймовірний день!
ВідповістиВидалитиа давайте з вами на ти?
добре)))
ВідповістиВидалитиМій перший район...приємно! Перша колись вершина - Пік Візбора...
ВідповістиВидалити