Мкінварцвері

Грузинське назва - Мкінварцвері - перекладається як «гора з льодовою вершиною». Осетинське назва Казбека - Урсхох (Уршхох) - дослівно означає «біла гора». Інша назва Чиристійи ц'упп - «пік Христа».
г. Казбек - старовулкан, останнє виверження було 750 р. до Р. Х.
Вперше на неї зійшли англійці в 1868 р.


1




В Степанцміду (Казбегі) їхати ми не планували, але після Батумі і Кахетії нам знов захотілось в гори. В Теляві ми познайомились з двома Тарасами і Михайлом зі Львова. Враженнями про Сванетію запалили в них бажання побачити гори Кавказу. Тож в Тбілісі (станція метро Дідубе) ми всі сіли в маршрутку, яка за 10 ларі і 2,5 год відвезла нас по військово-грузинській дорозі, через перевал Хрестовий (2379 м) в сторону г. Казбек (5033м).


2. Дорога на Хрестовий перевал (фото М.Дзвонковського)


3. село з вікна маршрутки

Вікіпедія.
Свою назву Казбек отримав на початку 19 ст. від імені знатного місцевого жителя Габріела Казбека (Казбеґі). Тоді ж перейменовано в Казбеґі і село Степан-Цмінда (Святий Степан), розташоване біля підніжжя гори. В 30-і рр. 19 ст. це було невелике село (60—70 будинків)». З 2007 р. Казбеґі знову Степанцмінда, зараз це селище міського типу, центр Казбеґського муніципалітету.

Там все зовсім по-іншому, якщо Сванетія дуже лісиста і затиснута між скелястими білосніжними хребтами, то тут схил вкриті травою, мінімум лісу і п’ятитисячник Казбек.
В селі є безліч гестхаузів (ціни від 15 ларі), магазин з прокатом спорядження, дуже смачні хінкалі, також можна найняти гіда, коней які завезуть ваші наплічники аж до метеостанції.


4. г.Казбек і храм Гергеті.

З Степанцмінди до храму Св. Трійці (Гергетска Самеба) веде хороша дорога, по якій курсують машини з туристами. Підйом неважкий займає годину. Ми прийшли туди з самого ранку, були тільки монахи. Храм розташований на висоті 2170 м, ці кам’яні, пропитані молитвою стіни, так органічно виглядають на фоні скелястих гір.


5

6 фото М.Дзвонковського

7 банда зі Львова (фото М.Дзвонковського)

8

9. фото М. Дзвонковського

Так як ця поїздка була спонтанною, ми не мали жодних карт, але тут є безліч туристів, хтось просто гуляє, а хтось підіймається до метеостанції і далі на г Казбек, тож зблудити важко.
Спочатку дорога веде на перевалу Саберце (3150м), звідки відкривається вид на льодовик і гору.


11. дорога на перевал

12. п.Саберце (3150м) (фото Ю.Луць)


13

14

Знайшли місця для ночівлі з чудовими видом з намету і пішли гуляти на льодовик.
Дорого зустрічали українців, поляків, росіян і дівчину з якою бачились в інформаційному центрів Тбілісі, світ тісний. Альпіністи розповідали що снігу дуже мало, льодовик тане на очах.
Льодовик Орцвері пологий, можна спокійно дійти до метеостанції.


15

16

17

18 фото М.Дзвонковського

19

20 льодовик Орцвері (фото А.Луць)

21 льодовик Орцвері (фото А.Луць)

22 льодовик Орцвері (фото хлопця з Кіровограду)

23

24

25 вечеря. фото А.Луць

Прокинулись до сходу сонця, було хмарно і холодно, тому дозволили собі ще к-ка годин сну.


26

27

28 фото Ю.Луць

29 фото Ю.Луць

30

Спустились швидко, десь за 3 години їли в селі хінкалі.


31 фото М. Дзвонковсього

32 Степанцміда (фото М. Дзвонковсього)

33 фото М. Дзвонковсього

34 фото М. Дзвонковсього

35 фото Ю.Луць

Внизу натрапили на таксиста, який спочатку намагався нам запропонувати свої послуги, але ми відповіли що чекатимемо маршрутку. Він не був настирливим (згадуються час від часу наші кримські), коли пішли обідати, таксист попросив водія автобуса щоб той під’їхав під кафе щоб ми спокійно завантажили свої речі. Ми мабуть ще ті щасливчики, постійно натрапляли на хороший людей, бувало нас за руку відводили куди потрібно, запрошували до себе в гості, допомагали, навіть коли ми доймали касирів на вокзалі нам ввічливо розжовував все що нас цікавило.


36 фото М. Дзвонковсього