Місця щасливих людей

Коли ти закохана водночас у двох, у Чоловіка й у Великий Шлях, ніколи не знаєш де закінчиться твоє сьогодні. Не знаєш що таке паркан, бо для тебе кожен паркан - то рейки, які ведуть у далечінь.
...
Поки кава сюрчить дрібною цівкою у твою склянку, ти слухаєш про його ранок. Яка погода за вашим вікном, який сьогодні запах долинає з сусідньої квартири.
Тоді в поспіху допиваєш ,біжиш, метушишся. Усе,як завжди. Нове місто, нові люди, новий запах. Але його не відчуваєш - на тобі запах того кого палко любиш. Ти кутаєшся у свій шарф, затуляючи носа. Сідаєш у машину на заднє сидіння і заплющуєш очі. Говориш навпомацки, навмання смієшся. Коли ти закохана в Чоловіка, то навіть Великий Шлях не зможе відволікти тебе від думок про нього.

Надійко, дякую за Теплі історії до кави.



П.С. Зараз неважливо куди, немає поспіху, хоча план дій ми собі напримітили, таке відчуття, що все ще може змінитися і мабуть не будемо цьому пручатися. Головне дорога, бо в середині живе велика цікавість, що там за поворотом.