«Коли розплануєш поїздки на наступний рік - одразу стає простіше жити, наче переді мною маячить звична стихія. Я кочівник і не можу з цим нічого вдіяти.»
Фраза не моя, а Насті Мельниченко. Вона тут сказала все те з чим я зіткнулась цього тижня. Якось за пару днів вималювався план наступного року і ці відчуття, уххх… навіть важко описати, мабуть це як стан закоханості, ну ви ж знаєте?
З'являється нова мрія, ти її досліджуєш, милуєшся, увесь такий щасливий, натхненний, готовий на будь які експерименти і море тобі по коліна.
Щастя, що поруч є той, хто з тобою хоч на край світу. І я інколи дивуюсь Миркові, який навіть у саму найбільшу печальку віднайде багато крихт надії. А це просто шалена підтримка.
Я - не кочівник, я завжди повертаюся туди, звідки почала, але цей стан прекрасно розумію :) Півроку наступного уже розплановано :)
ВідповістиВидалити))) я теж і дома завжди так добре,особливо коли на тебе чекають. Але пройде зовсім трохи часу і знов хочеться кудись. І це не намагання втекти від реальності, це просто внутрішня потреба дороги.
ВідповістиВидалитисолодке передчуття))
ВідповістиВидалитиале я все одно більше люблю *внєзапна* ))))))))
чомусь якби ти не готувався,в кінцевому результаті все так і виходить *внєзапна*)))) і в цьому теж свій смак)))))
ВідповістиВидалити