Puigcerdà. Bellver de CEerdanya. Cadi de Moixero.

Піренеї (іспанська: Pirineos; французька:Pyrénées; каталанська: Pirineus; оксітанська: Pirenèus; аргонська: Perinés; баська: Pirinioak) — гори, які утворюють природний кордон між Францією та Іспанією. Простяглися на 435 км від Біскайської затоки до Середземного моря (Капе де Креус). Найвища вершина — Піко-де-Ането (3404 м).
Назва Піренеї пійшла від імені Піріни (грецькою: вогонь, пожежа)
Вибрати куди саме ми хочемо було якось важко, мало інформації на доступній нам мові, карт, рекомендації. Випадково гуляючи по Google Earth ми натрапили на фото однієї гори і було вирішено їхати туди.





Щодо добирання, то на місці була повна імпровізація. Спочатку я планувала попасти в с.Сальдес, але як виявилось згодом, що не все так просто. Благо добра тітонька з вокзалу у Ріполлі, подзвонила співробітнику, що знав англійську і ми втрьох намагалися придумати оптимальний варіант доїзду. Було вирішено їхати в місто Пучерда (Puigcerdà). Воно знаходиться у великій долині по одну сторону якої іспанські гори по другу французькі, а ще рукою подати до Андори. Були ми там пізно вечером, пройшлись по місцевим готелям, ціни були дорогі.. від 25 Є, до кемпінгу далеко, тож вирішили спати в найблищому лісочку, недалеко від вокзалу.
До Пучерди можна добратись прямим автобусом з Жирони та Барселони, та зі сторони Андори. З Жирони вартість квитка орієнтовно 20 Є.


2

3

4

5
Прокинувшись зранку, вирушили на пошуки інформаційного центру, там нам дали розклади автобусів, дозволили підзарядити акумулятори, і направили в книгарню за картою місцевості ( в них були тільки схеми). Карта охоплювала добре частину іспано-французьких і Піренеї. Розглядаючи її підтвердились мої сумніви, ми не так далеко від бажаного місця і насправді трек можна зробити цікавішим і захопити більшу частину природничого парку Cadi de Moixero. Висоти гір тут до 2600 з копійками.
Тож ми сіли у перший автобус і вирушили до міста BELLVER DE CERDANYA. Там натрапили на невелику кав’ярню, підкріпились і почали підійматися в гори.. Була десь дванадцята година, а переду трохи більше 15 км до безплатної хатинки в горах…. І чогось я думала що то реально, але з настанням темряви, втома далась знати, маркування було таке собі і ми не дійшовши мабуть кілометрів 3 розклали намети біля джерела (ця справа тут заборонена!). З водою проблем не було, вона завжди є біля притулків, тай на хребті потужні джерела не пересихають.


6

7

8

9

10 фото Юлії Л

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22
фото Мирослав та Іра Д.