День другий. Мої 27.

1.




Цілу ніч йшов дощ. Зранку, в моменти коли він вщухав, ми швидко поснідали, спакували речі і погрузили їх у кузов. Частина групи їхала в машині, а частина, до якої належали ми, йшла пішки далі. Дорогу добре розмило, машина кожен поворот на серпантині додала важко. Але без рюкзаків йдеться легко, особливо коли слухаєш про цікаві місця в Грузії і грузинську кухню. Час від часу ми зупинялись, щоб почути гул двигуна. В моменти повної тиші, ми зв’язували по рації і у відповідь чули – «Застрягли. Пхаємо».

Дощ зупинився, дорога стала пологою, ми якраз дійшли до місця куди машиною далі не поїдеш. За кілька хвилин нас наздогнали наші рюкзаки і ми вирушили в дорогу, що правда не далеко… до першої колиби. Знов почався дощ.


2. непримітне місце де починається стежка. Широка дорога йде вліво від потужнього джерела, по праву сторону в ліс тікає стежка маршруту.

3. Гроза наближається

4.

Загалом їхні колиби відрізняються від наших, вони значно простіші, там немає пічок, лиш лавки і посередині місце для вогнища. Також вони не будують стайні для худоби, є лиш загорода.

В цей день в мене було свято, мої 27 ми зустріли на висоті під 2000, було багато сулугуні, чачі, тостів, половина з яких без перекладу, пісень і українського сало. Ми сиділи там поки надворі блискало і гриміло, потужні чоловічі голоси співали народних пісень і я подумала що кращого подарунку годі просити, ми тут разом і все ідеально.
Поміж цим всім пригадую, як перестала чути дощ і крізь шпари в даху пробивалось сонце.


5. сиррррр

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15. головне не забути казан)))

Ми попрощались з частиною грузин, які вирушили на полювання і пішли набирати висоту до першого перевалу біля г. Натипури (2203 м). Темп нам збивали чорниці, важко було себе стримувати коли бачиш їхні розміри =)


16.

17.

18.

19.

20.

21.

22. на перевалі. нині дійдемо до передостаннього відрогу,що на фото.

Після перевалу нас чекала траверсна стежка ярами. Постійно то вверх то вниз, топчучи болото. До полонини добрались о 17 год, знов почало затягувати, вирішили залишитись тут на ночівлю.

23.

24.

Ввечері поділивши залишки сала з ще одними знайомими грузинами ми полягали спати, завтра нас чекав ранковий підйом о 5 год і два солідних перевали.

Добре пам’ятаю, що прокинулась біля 23 год від страшного звуку грому, було враження що розривається все навколо, а блискали лупили так, що закривши очі всерівно було світло. Було добряче страшно, наш намет стояв на полонині, значно вище лісу, такої грози я ніколи не бачила і куди тікати було не ясно. Коли звуки стихали ми засинали, закутавшись з головою у спальник і знов прокидались, коли гроза розгоралась з новою силою і так кілька раз до ранку. Здавалося цьому не буде кінця.

І коли біля 7 годині дощ припинився і вийшло сонце, ми були безмежно йому раді, бо цей світанок певно ще одне чудо.


25.