День третій. Озеро Оходже.

1
Дорога до перевалу Цацкібулі від місця ночівлі починається з вузької траверсної стежки. Доходимо до розвалин старої колиби, там зараз кілька каменюк та лопухів, а далі на ліво і лише вгору.




2. внизу видно місце нашої ночівлі і колиба пастухів. Найблища вершина з правого боку Натіпурі. Її ми траверсували вчора.

3

4. з правого боку видно траверсну стежку

5 . Ако якраз доходить до залишків колиби. по ліву сторону видно першу частина підйому

6

7

8

9

10

11

12

13
Звідси вже видно сам перевал і перший сніг. Зустріли туристів, які спускались з Тоба, казали що сніг дуже противний, погано тримає, тріщини, по можливості обходити по сипусі. Основне знайти стежку, так як це був кінець літа, вона була добряче втрамбована з каменюк і лиш потрібно бути уважним.

14

15

На перевал вибрались швидко, з цієї сторони набір висоти найпологіший. В певний момент, хмари розсіялись і ми побачили чудову панораму.
Грузини продовжували мене підгодовувати яблуками, після кожного підйому і певно те на перевалі було найсмачнішим). Ми б ще довго там сиділи і милувались, але прохолодний вітер зігнав нас до низу. Так як це був кінець серпня, снігу було небагато, тож притримуючись правого боку можна спуститись по сипусі.


16 п. Цацкібулі 2750 м (Tsashkibuli pass). На протилежному боці видно перевал, що веде до озера Тобаварчхілі (Tbebsshorisi Pass - таку назву знайшли в Google Earth)

17

18

19

20

21

22 перевал Цацкібулі з протилежного боку

За 45 хв ми дійшли до озера Оходже і закохались. Велике озеро на висоті 2500 м, з прозорою водою і стрімкими горами та скелями навколо. Його ще називають малим Тобоварчхілі (Lake Okhoje - little TobaVarchkli). При підготовці до подорожі ми рідко натрапляли на фото цих місць і взагалі, мабуть жодне з них не викличе ті відчуття щастя коли бачиш це все вживу.

Під вечір почало розпогоджуватись, в певні моменти ми бачили вдалині високі сніжні вершини ГКХ.


23

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33
Це був наш останній вечір разом, грузинам тре було повертатись додому. Через мінливі погодні умови, вони не встигли дійти до Тобаварчхлілі. Внизу на них чекала робота, лиш нам не було куди поспішати. Але це завтра, а в ту мить ми були в красивому місці, згадували вже спільні моменти, говорили довгі тости, варили гороховий суп з останнім шматком сала, пили чорничний компот і заїдали це все улюбленим сулугуні.