Перед поїздкою мене часто лякали нав’язливими турками, тим що постійно потрібно торгуватися і дивитись, щоб тебе не ошукали, але реальність була набагато приємніша. Ми собі спокійно гуляли, пили чай на березі Босфору і їли смачні сендвічі з рибою, просочувались через туристичні потоки і тікали на перпендикулярні чи паралельні вулиці.
Стамбул - це місто, де я розгубилась у виборі сувенірів додому, хотілось багато і так приємно, що серед штампованого китайського товару, з легкістю можна було натрапити на щось дуже красиве. Ну і їжа заслуговує окремого реченням, в травні тут вже було багато фруктів, натуральні йогурти, солодощі та улюблена варена кукурудза).
вокзал Сіркеджі
Отак гулячи містом одного разу натрапили на кавярну,де мені сподобався інтер’єр. Мирось пішов у розвідку щодо цін і повернувся з запрошенням на каву. Як виявилось друзі відкрили власне кафе, знайшли місце,придумали дизайн і ми потрапили якраз на відкриття. Почувши, що ми туристи з України було вирішено пригостити нас кавою безкоштовно.
Несподіванки трапляються навіть у дуже великому місті.
Cafe Lumiere - Çukurcuma фб сторінка
а ще у них є класний дворик
Немає коментарів:
Дописати коментар