Вперше була на Петрос, коли святкували свої 18. Подобається він мені. Думка побувати там взимку шкребла мене кілька років. В лютому 2010 ми піднялись туди коли лив дощ, під ногами було місиво болота і снігу, а на вершині крижані краплі не давали змоги навіть перепочити. Оце була зима...бррр..
Коли минулої суботи я вийшла на перевал і невідчула вітру, навкруги лиш синє небо і білосніжний сніг, подумала що як приємно коли мрії здійснюються))). Раділа тим присипаним ялинками, сонцю, химерній структурі снігу, прислухалась до рипання під ногами, крутила голову на всі боки... Мармароші, Свидовець, Горгани аж до Ігровця, уся Чорногора .. зараз тут перед нами.
Фантастичні краєвиди!..
ВідповістиВидалитиА де ночували, та й взагалі в двох словах, який маршрут був?
Круто, а мене тут на Вухатому Каменi вiтром здуваэ :) Вже чотири групи повернулись не дiйшовши до Попа Iвана (i ми в тому числi).
ВідповістиВидалитиСлавкові вітання передавай))) тримайтесь там,немерзніть і повертайтесь, ще буде погода і сонце на Попі Івані))
ВідповістиВидалитидякую))) ми немогли тому натішитись))) Почали з Квасів, на Петросі були якраз на захід сонця, ночівля в колибах під вершиною і спуск в Лазещину.
ВідповістиВидалитиТішуся і заздрю!) ФАнааатаааастично!)
ВідповістиВидалитиВилікуюся від свого "геморою" і також полізу на Петросика взимку... але то певно найраніше наступненької зими.
:)
Класно.. а ви моцні :)
ВідповістиВидалитиа навіть такі нічо твої фотки, а я й не знав шо ти теж тово робиш))
ВідповістиВидалитишифраторка)
чого так далеко відкладати,зима ще незбирається відступати)
ВідповістиВидалитивиліковуйся як найшвидше!!
Ну цієї зими я дисер точно не напишу!) Тому... до наступної!)
ВідповістиВидалити