Only girls

Все почалось з кави на центральній площі Жовкви.








Година кружляння містом і ми вже на дорозі, що веде до Крехова.
Вона чудова, мінімум машин, запах цвіту яблуні, першоскошеної трави.
Мені навіть задалось що я дуже далеко від Львова, інші відчуття, потреби, кольори.

Непомітно так ми опинилися в Крехові, примостившись під/над яблунею ми сміялись,
втамовували спрагу фруктами, відлежувались в траві.
















фото Ю.Луць












У Львові наш план дій виглядав зовсім по іншому, але враз все прозоріше , і ми їдемо в
сторону Брюхович.
Минаємо затишні села, з смачною вода в криницях, цікавими дітлахами, веселими
фірманами, кілометри суцільної насолоди. Ми мріяли про свіжість, про кар’єр, але мабуть
захопившись спуском проскочили поворот. І здалось ми вже відпустили цю мрію, але вона
сама нас наздогнала великим краплями, громом і блискавкою.

Ми в місті, а тут затори, маневруєш між машинами, людьми, калюжами, але все рівно
докочуєшся додому замурзаним. А там хтось дуже хороший чекає на тебе.

Спочатку я хвилювалась що буде, як ми пробємо колесо, тепер я знаю, що обов’язково
знайдуться люди, які допоможуть (хоча пару уроків того діла тре взяти), ще я хвилювалась
чи хватить сил на 20 км, тепер знаю, що стане і на 50, а ще я все більше хочу власний
велосипед, і надіюсь що скоро знайдеться потрібна рама і скрутиться то все до купи.