Вдома. Щоб запам'ятати

Батькам Мирося зробили інтернет і в перший вечір я спромоглась пропустила захід сонця. Хоча з іншого боку, якби я була не в тій кімнаті, а поралась десь з Миросем в майстерні, взагалі б нічого не помітила.
Погода була прекрасна, цілий день суцільні контрасти, то гроза, то сонце, все насичено. Ввечері накинувши на себе фотоапарат, побігла до найблищого горба коло церкви. Здавалося село невелике, але поки я вилізла побачила лиш залишки заходу сонця. Але плюсом прогулянки було нове красиве місце з м'ягкою травою і краєвидами, що люблю.
Ех ... добре мати чоловіка, який виріс в Карпатах, приїжджати до його батьків в гості і завжди бути як вдома. Вони дивують, чого я постійно всюди беру з собою фотоапарат, а я міська дитина не можу себе стримати , бо мені в задоволення все що ми там робимо.

1.




2.

3.

4.

5. обновки додому)

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

Повернулась додому коли сутеніло, мама вже чекала з вечерею і в гості заглянув нанашко.


18.

19.

Я помітила, що кожного разу повертаючись з хороших мандрів додому ти краще починаєш цінувати рідну землю. Тобі добре тут, на контрасті помічаєш різницю, ох які в нас дерева, а поля з ріпаком, маками, волошками, чи пшеницею, мабуть таких ніде немає і гори зовсім інші, такі затишні. Здавалося все таке знайоме, а дивишся так ніби не був тут безліч часу.


20.