Туреччина. Курдистан. Дорога до Арарату

1. м.Догубаязит і околиці

Це була наша перша подорож в мусульманську країну. Перед поїздкою я намагалася більше дізнатися про звичаї і побут турків та курдів. Зізнаюсь чесно в перші дні фотографувати щось інше окрім краєвидів було дискомфортно. Ми звикали, вивчали, приглядалися. Загалом курди дуже привітні, відкриті люди. За тиждень перебування в Курдистані ми зустріли лиш трьох туристів в Догубаязиті і групу європейських пенсіонерів в Діабаркирі.




2. позаду перехід кордону в Сарпі.

В перший день ми проїхали з Батумі до Ігдиру близько 450 км, це був найдовший денний переїзд за усю подорож. Обміняти гроші ми змогли лиш в місті Хопа, в ювелірному магазині, доїхати сюди можна на маршрутці за грузинські ларі. Як таких обмінників ми не зустрічали аж до Стамбула. Гроші міняли в банках, розраховувались карткою, раз навіть міняли в касира на автовокзалі, за непоганим курсом. В Хопі ми побачили перші кавуни та дині, також ми там найдовше не могли зупинити машину, один з водіїв просто зупинився , вибачився що йому в іншу сторону і пригостив нас першим айраном. Загалом в цій частині живуть переважно турки і вони всіляко застерігали не їхати через Курдистан, так як там може бути небезпечно. Насправді нічого небезпечного ми не побачили, одні позитивні спогади.


3. наш перший чай в Качкарі

Значна частина нашої дороги до Курдистану пролягає через неймовірно красиві гори Качкару. Щоправда кількість машин на дорозі не велика, вантажівок практично немає і переважно люди пересуваються між ближніми селами, тож ми часто змінювали машини. Але навколишні краєвиди вражали, ми бачили як турки збирають чай на крутих схилах, проїжджали ще частково засніжений перевал. Коли очікували машину в одному з сіл нам дали погортати путівник по Качкару, тут тобі і високі водоспади, і гірські озера і стрімкі, скелясті вершини (найвищий пік Качкар 3932 м), загалом гори дуже зелені і є все чого душа бажає. То ж думаю найблищим часом ми сюди повернемося!

Далі здебільшого телефонофото з вікон машин.


4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.позаду м. Ардахан

12.

Через складну дорогу, до міста Ардахан ми їхали більшу половину дня і вже навіть думали тут ставати на ночівлю, скоро мало сутеніти, але нам пощастило зупинити бетоновоз з двома молодими курдами, які їхали аж до Ігдиру, що за 60 км від Догубаязиту. В дорозі було весело, час від часу ми змагалися з іншим бетоновозом і гасати по нічних турецьких дорогах ще те сумнівне задоволення. А ще ми всіляко освоювали наш розмовник, хлопці вичитували питання на турецькій стороні, а ми одразу перекладали і шукали відповідь.

Курди ззовні відрізняються від турків, шкіра в них темніша і загалом вони більше схожі на арабів. Загальна кількість курдів складає 30-40 млн. осіб. Найбільша частина їх живе у Туреччині , переважно південному-сході. Також велика кількість в Ірані, Іраці, Сирії. Курди мають свою автономію лиш в Іраці.
Територія Турецького Курдистану служить ареною багаторічного турецько-курдського конфлікту різної інтенсивності, під час якого Робоча партія Курдистану веде партизанську національно-визвольну боротьбу проти турецької армії та жандармерії. Зараз ситуація є спокійного, турки вливають в Курдистан багато грошей, розбудовуються міста, створюють нові місця праці. Також тут багато жандармів, які переважно турки з великою зарплатою.

Близько 23 ми прибули на околиці Ігдиру, хлопці довго шукали нам місце для намету, тож в результаті ми оселилися в якомусь невеликому парку, де по різних темних сторонах обнімались молоді курдські пари. Так як ми були страшенно втомлені, тож заснули моментально.
Прокинулись близько шостої ми вперше побачили одразу з намету Арарат . Турки його називають Агрі Дагі, вірмени і курди – Арарат.


13.

14. дорогою до Догубаязиту

15.

В Догубаязиті ми одразу побігли до найблищого магазину з фруктами, накупили овочів, персиків і солодку диню. Як туристи ми почали привертати до себе багато увагу, нас пригостили чаєм і навчили, що дякую по курдськи буде – сепас.
Загалом ситуація з кудрською мовою є складна. Офіційно її вивчати не можна, але вдома саме нею вони і користуються.
Ку́рдська мо́ва —відноситься до іранської групи індоєвропейських (арійської сім'ї) мов. Вся курдська друкована продукція випускається на двох основних діалектах — курманджі, яким розмовляє 60 відсотків всіх курдів, і сорані, яким розмовляє 30 відсотків. Крім того, курди в Ірані та Іраку користуються арабською абеткою, в той час в Сирії та Туреччині — латинською.

Догубуязит – місто яке зараз активно розбудовується. Також тут є багато турфірм, що організовують сходження на Арарат. Ще запам’яталась велика військова база і постійні грохот під час навчань. Також за 8 км від міста розташований палац Ісак Паши, біля якого повзають змії і бігають ховрахи. Місце дуже мальовниче.


16.

17.

18.

19. Арарат в денній димці

20. Палац Ісак Паши

21.

22.

23.

24.

25

Ми дуже хотіли заночувати з видом на Арарат і вирішили видертись на хребет. Завдання виявилось не з простих, майже всюди скелі, але прогулявшись пасовищем/городами ми таки вийшли на безіменний перевал. В перший тиждень з погодою нам дуже не щастило, жодного заходу чи сходу, час від часу дрібний дощ і постійна димка. Але це невезіння компенсувалося хорошими людьми, що траплялися нам на дорозі.


26.

27.

28.

29.

30. з перевалу. Великий і малий Арарат. Внизу дорога на Іран.

31.

32.

33.

34.

35.

36.

37.

38.

39.

40.

41.