Насправді ми з Миросем два ліньтяї, прокинувшись того ранку і
побачивши похмурий Львів, так хотіли все відмінити і залишитись в теплому
домі. Але небажання виглядати слабаками в очах Івана та Олесі таки змусило
нас піти робити каву =)
2
Дорога промайнула швидко і чим далі в гори ми їхали
тим частіше почало проглядатись сонце.
Припаркувались, поснідали, закутались і
рушили. Як виявилось закутались дарма, йшлося спекотно.
3
4 ліс змінюється з висотою
5
Наразі хмарно. Люди, які спускаються з вершини, розповідають
нам про СОНЦЕ, але я щось стала песимісткою і була переконана, що поки ми туди
дійдемо по любому все затягне.
6
8
9
Іван показав нам нову дорогу і Пікуй з цього боку виглядає цікаво. Біля останнього підйому вирішили не йти стежкою, а прямувати через
зарослі обмерзлої чорниці до місця звідки пробивалось сонце. Куди не глянь казка, насолоджуємось.
1011
12
На хребті потрапили в інший світ сонячного Закарпаття, ні хмаринки, лише тепле сонце.
13 красивий Пікуй
14 видніється г. Гостра
15 деталі
16 цей кущ трави певно росте по межі Львівської і Закарпатської області
17
18 на фото ліворуч Мирось каже Івану, щоб той виліз на камінь і його сфотографують. Але Іван не зацінив ідеї, довелось лізти самому)
19
20 квітне чорниця
21
22
Маршрут підйому нам сподобався і тепер він улюблений. Стежки практично не видно, потрібно маневрувати між камінням і це робило наш день ще прекраснішим.
23 фото від Мирося
24
25
26
27
28 майже вершина
29
З вершини Пікуя нам відкрились всі бонуси цього дня. Рівень щастя зашкалював. Мама по телефону жалілась на погану погоду у Львові, а ми стояли на межі і бачили хто притримує ті хмари.
30.
31
32
33 прийшов час обіду, хлопці-молодці знайшли кілька гілочок
34 шаманять
35 насолоджуються
36 а сонце продовжує швидко сідати, Олеся зробила нам спільну фотографію і ми побігли
37
38
39
40
41 полонина Руна
42
43 суворий сніжний краб
44
45 на горизонті, з-під хмар видніються польські Бещади. Ех, шкода ми без намету, а то б заночували між тих каменюк і хмар.
Бігли ми довго, лише на фото здається що ще трішки дотиснути і ти будеш на краю. Хоча направду я жалкую, що все якось так швидко минуло. Не встигаєш озиратися , бо світ навколо швидко змінюється.
Було неймовірним задоволенням бути саме тут, знати що ти не проспав цей день. В цьому магія мандрівок, важко щось точно передбачити і завжди можна очікувати на несподіванки.
46
48 одна з улюблених вершин в Карпатах
49 повертаємося і надіємося, що друзі там на вершині залишили нам трішки чаю
50
51 друзі - прекрасні, чай - найсмачніший!
52 щаслива я
53 айфонопанорама від Мирося
Такий був останній день цієї осені.
це як паралельна реальність - невіриться що так близько до нас)
ВідповістиВидалитиколи ти там ти в іншій реальності
Видалити