Місця щасливих людей: Доломіти. Організаційне.День перший.

Інколи можна почути думку,що Доломіти занадто цивілізовані, багатолюдні і тим стають менш цікавими. Звісно у сезон тут важко побути на самоті з краєвидами, особливо гаряче у серпні, коли в італійців масові відпустки. Але якщо відвідувати ці гори починаючи з жовтня до початку лижного сезону, то картина геть інша.

Доломіти прекрасні, на їхніх схилах росте багато ялинки та модрини, тож восени вони зелено-помаранчеві. На фоні скелястих вершин, злегка притрушених снігом, це виглядає по-особливому.

1. Gruppo del Sassolungo

Все почалось з мрії. Доломіти один з тих куточків Європи куди дуже хотілось. Коли цього року, готуючись до Чорногорії, ми натрапили на хорошу ціну від Wizzair в Бергамо, вирішили їхати туди.
На жаль не знайшли карт в інтернеті, але натрапляли на декілька хороших звітів. Допоміг як завжди Google Earth, там ми відмічали місця, що хотіли відвідати.

Згодом об'єднали деякі з них у маршрут, який складався з двох частин.

Частина перша: Parco naturale Sciliar-Catinaccio, Gruppo di Sella, Parco Naturale Puez Odle (5днів)
Частина друга: Tre Cime di Lavaredo (3дні)

Корисне організаційне

Ми добирались автобусами і потягом з Бергамо у Больцано. Транспорту вдосталь, іде він швидко, тому в обід ми прибули на місце.

Розібратись з залізницею нам допомогла оця стаття . Користувались комфортними регіональними потягами, квитки купували за допомогою автомату, все дуже зручно. Навіть, якщо до вашого кінцевого пункту немає прямого потягу, вам обов’язково запропонують маршрут з пересадками. Також на сайті можна купити квитки заздалегідь з знижкою чи потрапити на якусь акцію. І не забудьте, що квиток потрібно закомпостувати перед тим, як сісти у потяг.

Також досить хороші ціни у автобусного перевізника Flixbus.

Больцано дуже миле місто, загалом поки ми їхали залізницею з Верони то майже в кожному гірському містечку бачили індустріальні зони і замки. На відмінну від міст і сіл в околицях іспанських Піреней, тут все набагато живіше, відчувається рух.

В Больцано ми зупинились, щоб купити карти і газ для пальника. З картами начебто все простіше, їх продають на кожному кроці. Але переважно усі вони масштабом 1:25 000, тож якщо у вас довгий маршрут, може виявитись, що потрібно буде декілька карт, а вони тут недешеві 8-9Є за штуку. Трапляються і карти більшого масштабу, але не так часто, можливе через те, що це був кінець сезону, то нам важко було знайти потрібну карту 1:50 000.

Як нам відомо то є два найбільші виробники карт даного регіону, фірма Kompass і Tabacco. Карти Kompass заламіновані, але дуже перевантажені умовними позначеннями, потрібно було звикнути і слабо видно горизонталі. Карти Tabacco трохи кращі в цьому плані, але непроламіновані,тому рвуться дуже легко. Рекомендуємо вдома ознайомитись з поділом на квадрати і обрати потрібну карту, бо ці пошуки займають досить часу в магазині.

Щодо газу, то обійшли декілька магазинів, великий вибір тут http://shop.mountainspirit.it/. Загалом великий балон вартує - 9Є.

Поки владнали усі ці справи вже було близько 17, тож сівши на автобуси доїхали до міста Siusi, додам що автобус був переповнений, місцеві повертались з роботи у свої затишні хатинки в гірських селах.

Загалом транспортне сполучення тут чудове, усюди є розклад, дороги - суцільні серпантини, але це ніяк не зважало курсувати великим автобусам. Єдине, що більшість автобусів, особливо тих, що ходять на перевали, припиняють курсувати з 11 жовтня.

2. масштаби покошених газонів вражають

Зранку ми дуже довго чаклували над картою, обираючи оптимальний маршрут. Найголовніше наразі нам було піднятись на плато до селища Compaccio. Був варіант скористатись підйомником, вартість 10Є/люд, але в цей момент ми згадали, що спортсмени і пішли пішки).

4. перші скелясті вершини. масив Sciliar

Дивитись прогнози погоди тут дуже цікаве заняття, в перші дні ми чекали на сильний дощ, а натомість отримали хмарно з проясненням.

6. добре видно знамениті зубці Santner

З Compaccio починається безліч маршрутів, спочатку ми думали йти через притулок Alpe di Tires (притулок на даний момент був уже закритий), але оцінивши наші сили в перший день вирішили дарма не набирати висоту і потім її дарма не скидати, а одразу йти на потрібний перевал, де планували ночівлю.

Загалом дуже гарна долина, йдеш собі неспішно і милуєшся, вітаєшся з іншими туристами і звикаєш до цих гір.

Так як це вже не сезон, туристів було небагато, переважно німці, переважно за 50. Німці взагалі нас вразили, гуляють такі в хорошому, яскравому спорядженні, спортивні, щасливі, вітаються, більшість з них вільно говорить англійською, дідусі і бабусі ходять тримаючись за руки і п'ють своє пиво на терасах місцевих закладів.

Спочатку нас дивувала така кількість саме німців, але як згодом розповіла одна пара, то в італійців просто немає такої традиції ходити в гори, хоча вони люблять тут гасати/потіти на велосипедах.