Доломіти. Gruppo del Sassolungo, Gruppo di Sella

Ранок третього був холодним, на траві іній і майже безхмарне небо, що таки дарувало нам надію на хороший  день.

 2. Вдалині видно засніжені Альпи на території Німеччини

Щодо ночівлі в Доломітах, як і усюди в Альпах, є передбачена мережа притулків. Такі собі комфортні будинки з їдальнями. Майже всі притулки мають свої сайти, де можна дізнатись ціни, графік роботи і забронювати місце. Середня вартість ночівлі, переважно з сніданком – 40 Є, якщо ви альпініст і маєте відповідний документ, то вам нададуть суттєву знижку. 

Так як це був не сезон, то більшість притулків були зачинені.  Працювали ті, до яких був нормальний доїзд. Хатинки, що розміщенні на хребтах, були зачинені.  Щодо наметів, то їх можна ставити лиш у кемпінгах, які розміщені в селах і працюють тільки у літній сезон. 

Ми переважно жили в наметі,  так як темніло вже в 19 ми спокійно собі лягали спати подалі від стежки і прокидались близько 7 ранку.  Також деякі притулки мають зимові кімнати, вони відчинені, всередині є двохповерхові ліжка і чисті теплі ковдри. Переважно це ті притулки, що розташовані високо на хребті.  Нам двічі пощастило там заночувати.

 3.

 4.

 5. вершина Plattkofel 2954м

Піднятися на Plattkofel вирішили спонтанно. В цей день святкували четверту річницю нашого сімейства і подумали, що це буде хороше місце, щоб з'їсти кілька шоколадних цукерок. Наплічники залиши в притулку біля вершини, що значно полегшило нам 500м набір висоти.

 6.

 7.

 8. Майже біля вершини мене обігнали двійко німецьких пенсіонерів))

 9.Gruppo del Sassolungo

 10.

 11.

 13. внизу видно плато, яким ми підіймалися у вчора

 14.

Ми дуже ретельно пакували наплічник, не хотілось сильно виділятися і носити з собою зайву вагу. Але все таки ми були єдині з такими рюкзаками. Всі інші туристи гуляли з маленькими наплічниками і дивувались з розмірів наших. 

 15. ділянка маршруту

 16.

 17. притулок з персональними болдерінговими камінчиками на подвір'ї

 18.

 19.

 20.

 21.

 22.Gruppo del Sassolungo

24.

 25.

Ще хочеться написати про наше харчування, майже всі продукти ми везли з України, тут докуповували хліб, сир і деякі солодощі.  Я великий фанат супів і щоб полегшити собі життя, замовили у хлопчини з Рівного сушені супові набори.  ли таке вперше і були приємно здивовані, смачно і суттєво економить на вазі. Також мали  овочеве рагу до круп, щоб урізноманітнювати страви.

Вдалою ідеєю було взяти з собою арахісове масло, поживно і смачно.  Якраз баночки вистачило на весь похід.
 В Больцано купили шматок пармезану, це був дуже приємний бонус до кави.

 26. г. Мармолада (3343м)

 27. Вдалині знов дощ і веселка. Нам поки що щастить. Спустились з Catinaccio і наблизились до Gruppo di Sella.
Якщо ваш маршрут прокладений біля дороги, то знайте йти по обочині вам не доведеться, адже у більшості випадків паралельно йде хороша стежка для туристів.

 28.

 29.Gruppo di Sella. Початок маршруту
Ми прийшли сюди близько 17, нас чекав неприємний різкий спуск і одразу різкий набір висоти. Але око тішило сонце, яке інколи визирало за хмар і дарувало нам чудові західні кольори. Масив сподобався з першого погляду, ці вертикальні стіни дивного кольору вражали.

 30.

 31.

 32.

 33.

 34.

 35.

 36.

 37. Ранок нас неприємно здивував.  Накрапав дощ і видимість була припаскудна. Ми довго вирішували, що робити, адже попереду нас чекав підйом на висоту 2900 м і невідомо яка погода.
Добре, що в Доломітах, таке чудове маркування, понадіявшись на нього ми вирішили йти далі.

 38. Інколи хмари розвіювались і можна було бачити фрагменти скелястих стін.

 39.

 40. перевал 2839м.
Ми думали, що єдині хто в цей день попхався в гори, але зустріли тут сімейство німців, які шукали потрібний їм маршрут. Вони нам розповіли, що по прогнозах погоди нині мало бути сонячно. Мушу сказати, що чим вище ми підіймались, тим частіше до нас пробивалось сонце на декілька секунд. Але до сонячної погоди, цей день аж ніяк не дотягував.

41.

 42. rifugi Boe на висоті  2871м. Цей притулок має невеличку зимову кімнату.

 42. Мирось на фоні піку Boe 3152м. Найвища вершина масиву.
Пообідавши в притулку ми почали шукати стежку для спуску. Але як виявилось потрібна нам ущелина була вузька і добряче завалена снігом. Крізь туман видно було натягнуті троси, оцінивши ситуацію ми вирішили змінити маршрут і спускатись до Paso Pordoi, а звідтам вже їхати до потрібного села.

 43.

44. Згодом сніг перетворився на дощ і поки ми спустились вниз, то були вже добряче вимучені і мокрі. Але як добре, що в Доломітах ходять комфортні автобуси на ці далекі перевали. Тож ми були врятовані і доїхали до селища Corvara. В інформаційному центрі нам допомогли знайти готель, де були такі блаженства як теплий туш, опалення і м'ягке ліжко.