Коли дуже холодно і сонячно на Чорногорі

 Фото інколи мусять відлежуватись на комп'ютері, для таких моментів, коли давно нічого не знимкував або не фортило з погодою і тут на тобі, є такі хороші минулорічні спогади.

Маршрут: с. Дземброня - г. Піп Іван Чорногірський - г. Васкул - г. Щавник - с.Шибене . Тривалість: 2 дні. Температура вночі -24С, денна -15С.

Більшість груп після новорічної ночі спускалась вниз, а ми підіймались на ПІЧ. На перемичці під Смотричем досить сильно дуло, ми її швидко проскочили, боячись отримати обмороження. В такий мороз, ще й з вітром, це дуже легко. Вже коли повертались додому, бачили туристів з легка обмороженою шкірою на обличчі.
На вершину вийшли по обіді, минулої зими там облаштували рятувальний пост, було дуже приємно зайти привітатись і залишитись погрітись. Основна будівля обсерваторії зачинена, бо деякі туристи зупинялись там на ніч і залишали після себе гори сміття. Є десь три місця під намети в проході між корпусом і котельнею, там ми і заночували.

 Захід сонця за Румунськими Карпатами

Ранок був важким, термометр показував - 24, важко сказати, що в такі моменти керує людиною покинути теплий спальник, але ми безмежно вдячні тому шилу, бо такі світанки пропускати не можна). Понадягали на себе все що могли і пішли фотографувати/спостерігати. З фото скажу було не просто, в рукавицях це робити важко, а без них замерзаєш майже моментально.
Щодо камери, на морозі вела себе достойно, навідмінну від айфона, який здався моментально. В ночі ми лиш витягли батарейки, а саму камеру залишили в тамбурі намета у кофрі, тож зранку лінзи не запотіли.

монохромні Карпати то любов

Сонце сходить над Шешулом.

 зефірка)

 дивимось на Смотрич і Вухатий камінь.

Дивлюсь на фото і такий ліс красивий і сніг так файно рипів, сонячно та й здається геть не так холодно було, гуляти і гуляти б))

г.Петрос

 На пол.Щавник є хороша колиба з пічкою,але там жила група туристів, ми зайшли лиш погрітись.
Докінця не знали де будемо ночувати, на карті,  далі була ще одна колиба, але як виявилось згодом, майже розвалена. Були ідеї йти на пол.Радуль, але день стрімко закінчувався і холод ставав нестерпний, тож вирішили спускатись в Шибене. Все б було без пригод, якби на початку лісу не побачили сліди ведмедя, досить свіжі. Він собі спокійно спускався нашою дорогою. В голові зразу сотні думок, а якщо він десь поряд, і намет страшно ставити і йти вниз теж лячно. Вирішили таки спускатись, точніше збігати і шуміти)). Згодом сліди звернули в ліс, ми полегшено зітхнули.
Внизу були коли стемніло, але до села, ще далеко. Всі були вперше в цих краях і таки пощастило, що був мороз, адже дорога затоплена річкою і часто ми просто йшли по катку.
Заночували в хаті лісників, біля теплої пічки, а кращого й годі бажати)