Національний парк Ретезат. Румунія

Коли вперше їдеш в Румунію, очі розбігаються від вибору маршрутів та гірських масивів. Прочитана якось  фраза, що в Ретезаті знаходиться понад 100 льодовикових озер підкупила одразу.  В інтернеті можна знайти досить інформації про даний регіон, а також  карти хорошої якості.

Масив Ретезат є першим  національним парком в Румунії  з 1935, а  з 1980 року цей район було визнано біосферним заповідником на міжнародному рівні за програмою UNESCO. Але загалом правила перебування тут для туристів, не є такі суворі як скажімо у Польщі,  так, тут не можна палити вогнища, але є відведені місця для стоянок і декілька притулків (сaban). 
Маркування, на тому відрізку, що ми були - хороше, єдине нема  багато табличок з підписаними відстанями до певних точок, а ті що є дуже старі, головне не згубити потрібний колір і форму маркера.

2.

Ретезат належать до західної  групи Південних Карпат (або Трансільванських Альп). Тут є більше 20 вершина, які є вище 2000м. Найвищою вершиною масиву Ретезат є гора Varful Peleaga, (2509 m).

Більшість льодовикових озер розташовані на висоті 1900-2000 м н.р.м., найвищим є озеро Tăul Porţii - 2230 м н.р.м. Загалом є 58 постійних і близько 40 тимчасових (11 з-поміж них мають площу більшу 1 га). Найбільшими за площею є озера Bucura (8,8 га - найбільше льодовикове озеро на території Румунії), а найглибшими є Zănoaga (29 м - найглибше льодовикове озеро на території Румунії).

Ми подорожували на авто і дорога з Львова до початку маршруту це 719 км. Їхали через пункт пропуску Дяково-Halmeu, в червні останні 20 кілометрів були жахливі, дороги не було – суцільні ями, але вже коли їхали туди в серпні частину шляху було відремонтовано. На кордоні машин мало, в нас була польська Шенгенська віза, ніяких питань у прикордонників не виникло.

Наш маршрут починався біля Cab. Carnic-Cascada, на одній з стоянок залишили машину і пішли гуляти. 

В дома ми наївно запланували побачити майже всі популярні місця даного масиву, але погода внесла свої корективи. Це був кінець червня - грози і дощі  були частим явищем. 

  3.

 4. місце для стоянки біля притулку Cab.Pitrele

5. Ось так виглядає Cab.Pitrele, місць тут багато, правда на вигляд ремонту не було  давно, тож за такі умови думаємо ціни не високі.

 6. Зранку зібрались і під звуки грози, вирушили на маршрут. Спочатку все було затягнуте хмарами і накрапав дощ, але згодом таки погода  змилостивилась  і відкрила декілька краєвидів.

 7.

8. От сидиш, дивишся на вершину г.Ретезат (2482м) і не розумієш де тут стежка)). Але по факту все йдеться спокійно і безпечно, спочатку невеликий траверс, а потім різкий підйом до вершини.

 9. в кінці червня тут ще можна побачити досить багато рододендрону.

 10.

 11.

 12  Vf. Retezat (2482м)

13. Щоб краще собі уявити ці гори, Ретезат - це суміш наших Горган і Чорногори.

14. Перевал saua Retezatului (2251м)

 14. Як тільки ми спустились до перевалу, почала насуватись велика гроза. Було вирішено ставити намети і перечікувати. Дощ, град, блискавки - це все нас чекало десь за 30 хв.
Загалом тут не можна ставити намет, ми ж попередньо планували ночувати біля озера Bucura, але дощ затягнувся, отже вирішили залишитись. Води поряд немає, але пощастило, що було ще трохи снігу.
Дощ падав усю ніч, ми періодично прокидались від звуків грому і благали, щоб блискавки не били біля наc.
На ранок погода не дуже потішила, був густий туман і дощ, який зрідка лиш переставав. Змісту йди далі не було, провели в наметах цілий день, розважались як могли.

15.
Ранок третього дня почався без дощу, і на тому добре, але раптом вітер на кілька хвилин роздув хмари і ми побачили це місце у всій красі. В перервах між  пролітаючими хмарами ми бігали і знимкували.

16.

 17.

  18.

19. текстури Ретезату 20.

 21.

 22.

 23.

 24.

25.
Ми довго розмірковували, що робити далі, адже це мав бути наш останній день в нац.парку Ретезат. Якби каміння не було таким мокрим, можна було б збігати в сторону вершини Bucura (2433м) і спуститись одноіменним перевалом вниз. Але не ризикнули, так як далі стежка йшла через великі слизькі цекоти, ходити якими було геть не приємно. Вирішили спускатись в долину до озер, які було видно з перевалу.

 26.

 27.

 28. За кілька годин навколишні гори знову затягнуло хмарами .

 29.

 30.

31.
На зворотній дорозі нас гріла думка, що ті гори вже й не так далеко, тож ми обов'язково повернемось, щоб побачити набагато більше гірських озер.